Другорядні члени речення: види, функції та приклади

Другорядні члени речення є важливою складовою частиною української мови. Вони виконують певні функції у реченні, доповнюють основну дію та надають йому більшої точності, деталей і виразності. Ці члени мають свою структуру та виконують різноманітні ролі, і тому вивчення їх типів та прикладів важливо для розуміння і використання української мови.

Найпоширенішими видами другорядних членів є прикметникові, дієприкметникові, інфінітивні та дієслівні звороти, прислівникові вирази, сполучені з іменниками за допомогою прийменників. Прикметникові звороти вказують на ознаку або стан предметів чи явищ, наприклад: “золота зоря”, “глибока ріка”. Дієприкметникові звороти описують дію або стан предметів чи явищ: “прочитана книга”, “розкрите вікно”. Інфінітивні звороти виражають дію, яку можна виконати: “прочитати книгу”, “навчитися писати”. Дієслівні звороти показують дію, яку виконує іменник, наприклад: “лікар бачить пацієнта”, “студент вчиться”.

Другорядні члени речення виконують різні функції. Прикметникові та дієприкметникові звороти можуть бути означеннями, додатками чи уточненнями до підмета або присудка: “Глибока ріка тече швидко”, “Золота зоря засвітилася ранком”. Інфінітивні звороти можуть бути вираженнями цілі, призначення чи мети, а також місця дії: “Він прийшов, щоб допомогти”, “Ми поїхали, щоб відпочити на морі”. Дієслівні звороти можуть виконувати роль підмета або додатка: “Вчитель говорить”, “Пацієнт чекає лікаря”.

Види другорядних членів речення: атрибутивні, додаткові, обставинні

Українська мова має багату граматичну систему і розрізняє різні види другорядних членів речення. Залежно від їхньої функції, другорядні члени можуть бути атрибутивними, додатковими або обставинними.

Атрибутивні члени речення вказують на якусь ознаку або властивість головного члена речення. Вони виконують роль додаткового пояснення і зазвичай відповідають на питання “який?” або “яка?”. Атрибутивні члени можуть бути прикметниковими, займенниковими або іменниковими. Наприклад: велика (атрибутивний прикметник), її (атрибутивний займенник), стратегія (атрибутивний іменник).

Додаткові члени речення доповнюють і уточнюють значення головного члена. Вони відповідають на питання “як?”, “коли?”, “де?” і т.д. Додаткові члени можуть бути прикметниковими, дієприкметниковими, прислівниковими або іменниковими. Наприклад: повільно (додатковий прислівник), золотою (додатковий прикметник), у понеділок (додатковий іменник).

Обставинні члени речення вказують на обставини здійснення дії, аби описати час, місце, причину, мету та інші ознаки події. Вони можуть бути часовими, місцевими, причиново-наслідковими, метою-результатом і т.д. Обставинні члени можуть бути прикметниковими, дієприкметниковими, прислівниковими або іменниковими. Наприклад: вранці (обставинний прислівник), після дощу (обставинний іменник), з метою (обставинний займенник).

Це основні види другорядних членів речення, які доповнюють головний член і додають більше деталей до значення речення. Використання різних видів другорядних членів допомагає зробити мовлення більш насиченим і точним.

Атрибутивні члени речення: що відповідають на питання “який?” (повний, не повний)

Атрибутивний член речення – це такий член речення, який вказує на ознаку або властивість іменника. Він відповідає на запитання “який?”. Атрибутивні члени речення мають дві основні форми: повний і не повний.

Повний атрибутивний член надає повну характеристику іменнику. Він може бути виражений одним словом або словосполученням. Наприклад:

• червона квітка
• цікава книга
• прекрасний вид

Не повний атрибутивний член надає неповну характеристику іменнику. Він міститься в реченні безпосередньо після іменника, але не виражений окремим словом чи словосполученням. Зазвичай це досягається за рахунок використання обставини, додатка або прикметників у прислівниковій формі. Наприклад:

• столиця України, розташована на Дніпрі
• хліб, куплений на ринку
• дитячий садок, де працюють досвідчені вихователі

Неповний атрибутивний член може містити додаткову інформацію про іменник та вказівку на місцезнаходження, приналежність, матеріал тощо.

Додаткові члени речення: що відповідають на питання “кого?”, “чого?”

Українська мова має кілька видів додаткових членів речення, які відповідають на питання “кого?”, “чого?”. До цих видів відносяться додаток, означення та обставина.

1. Додаток вказує на те, до кого або до чого звертається дія підмета. Зазвичай додаток відповідає на питання “кого?” або “чого?”. Наприклад:

   • Я бачив дерево. (Додаток відповідає на питання “кого?” – “дерево”.)
   • Ми читаємо книгу. (Додаток відповідає на питання “що?” – “книгу”.)

2. Означення додає додаткову інформацію про підмет або присудок. Зазвичай означення відповідає на питання “кого?” або “чого?”. Наприклад:

   • Марія, студентка зі Львова, приїхала на зустріч. (Означення відповідає на питання “хто?” – “студентка”.)
   • Це, ідея нового проекту, здатна змінити світ. (Означення відповідає на питання “що?” – “ідея”.)

3. Обставина вказує на умови, при яких відбувається дія. Зазвичай обставина відповідає на питання “під чим?”, “за допомогою чого?” або “з якою метою?”. Наприклад:

   • Ми вчимося за підручником. (Обставина відповідає на питання “за допомогою чого?” – “підручник”.)
   • Він працює на комп’ютері. (Обставина відповідає на питання “на чому?” – “комп’ютері”.)
   • Я поїду до Львова заради друзів. (Обставина відповідає на питання “з якою метою?” – “заради друзів”.)

Додаткові члени речення доповнюють основні частини речення і вказують на їхні взаємозв’язки. Вміння користуватися додатковими членами дозволяє збагатити мовлення і побудувати зв’язні й зрозумілі речення.

Обставинні члени речення: що відповідають на питання “як?”, “де?”, “коли?”

У мові загалом існує декілька видів обставинних членів речення, які відповідають на питання “як?”, “де?”, “коли?”. Вони вказують на умови, місце та час події, яку описує речення. Деякі з них можуть мати різні варіанти відповідей. Основні види обставинних членів речення це обставини способу, місця та часу. Давайте розглянемо кожен з них детальніше.

Обставини способу:

Обставини способу вказують на спосіб, яким відбувається дія в реченні. Вони відповідають на питання “як?”. Наприклад:

• Він зробив це швидко – обставина способу вказує на те, яким чином була виконана дія.
• Вона говорила тихо – обставина способу описує манеру говоріння.

Обставини місця:

Обставини місця вказують на місце, де відбувається дія в реченні. Вони відповідають на питання “де?”. Наприклад:

• Ми зустрілися в парку – обставина місця вказує на місце зустрічі.
• Він живе за річкою – обставина місця вказує на розташування.

Обставини часу:

Обставини часу вказують на час, коли відбувається дія в реченні. Вони відповідають на питання “коли?”. Наприклад:

• Я завжди йду на роботу о 8 ранку – обставина часу вказує на регулярність дії.
• Ми зустрінемось завтра на зустрічі – обставина часу вказує на майбутній час.

Обставинні члени речення доповнюють основну інформацію і допомагають передати повну картину події. Вміння розрізняти різні види обставинних членів речення є важливим для зрозуміння смислу і контексту речення і вдосконалення писемної та усної мови.

Питання та відповіді

Які є види другорядних членів речення?

Другорядні члени речення можуть бути підрядними, сполучниковими, відокремленими, звертальними та вставними.

Які функції виконують другорядні члени речення?

Другорядні члени речення виконують різні функції: уточнюють, пояснюють, доповнюють, зв’язують частини речення, наводять приклади, оцінюють.

Наведіть приклади підрядних другорядних членів речення.

Приклади підрядних другорядних членів речення: “Я хочу, щоб ти мені допоміг”, “Він запитав, коли ми підемо”, “Вона каже, що все буде добре”.

Як визначити сполучниковий другорядний член речення?

Сполучниковий другорядний член речення можна визначити за наявністю сполучника, який з’єднує його з іншою частиною речення. Наприклад: “Мій брат прийшов, а сестра пішла”.

Чим відрізняються вставний та звертальний другорядні члени речення?

Вставний другорядний член речення можна відрізнити за тим, що його можна пропустити без порушення змісту речення. Наприклад: “Іван, як уже кажу, прийшов на зустріч”. Звертальний другорядний член речення не можна пропустити, оскільки він виконує функцію звертання до когось або чогось. Наприклад: “Внук, прийди сюди”.